Учительська доля моєї родини

 

У стиглі вересневі дні, коли бабине літо щедро вкрило крони дерев різнобарвним орнаментом, напередодні Дня учителя, згадалася мені бабуся, яка започаткувала нашу педагогічну династію. Зовсім юною, тендітною дівчинкою вступила вона до Кіровоградського педагогічного училища. Тяжкі випробування підготувала доля… Голодомор, війна, а далі школа у селі Хильчино і допитливі дитячі очі повні надії і віри в світле майбутнє. Потім почали відбудовувати зруйновану під час війни школу. З 1947 року по 1980 рік Поденежна Валентина Петрівна працювала заступником директора школи з навчально-виховної роботи та вчителем математики у Новопразькій восьмирічній школі №2 (зараз Новопразька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2).

     Донька, Поденежна Ольга Степанівна, також зрозуміла, що її покликання – крокувати нелегкою та звивистою педагогічною стежиною. Долею судилося мамі стати справжнім Учителем. Завжди мудра та вимоглива, щира та творча, толерантна та справедлива. Працюючи з 1980 року вчителем початкових класів Новопразької ЗШ І-ІІІ ст. №2, Поденежна Ольга Степанівна подарувала дітям більше трьох десятиліть натхнення, любові, турботи. 

    Свою педагогічну долю я обрала усвідомлено, адже споглядаючи два покоління вчителів у нашій родині, я зрозуміла, що саме вчитель сіє те перше зернятко знань в дитину, яка в майбутньому стане Людиною. 

       Такою уже, мабуть, яскравою стрічкою помічено мою педагогічну долю, що чоловік мій теж учитель. Бугайов Микола Володимирович - учитель фізичної культури Новопразького НВК.  

      

     
Шановні колеги! Від щирого серця дозвольте привітати Вас із професійним святом! Бажаю натхнення, нових вершин, творчих успіхів у вихованні та педагогіці. Нехай задумане збувається, плани виконуються. ЗДОРОВ'Я ВАМ ТА МИРУ!!!