Усе життя Гоголя – це і драма, і містика, і гра, й суцільна загадка, до якої науковці будуть неодноразово повертатись у пошуках істини. Відомо, що за життя письменник страждав тафефобією – страхом поховання живцем, оскільки з 1839 року, після перенесеного малярійного енцефаліту, був схильний до тривалого сну. І патологічно боявся, що під час подібного стану, який за ознаками такий же як і летаргічний сон, його можуть прийняти за померлого.
Більше 10 років Микола Гоголь не лягав у ліжко. Ночами дрімав, сидячи або напівлежачи в кріслі або на дивані. Не випадково в “Вибраних місцях із листування з друзями” він написав: “Заповідаю тіла мого не хоронити до тих пір, поки не виявляться явні ознаки розкладання”.
Гоголь був похований 24 лютого 1852 року на цвинтарі Данилового монастиря в Москві, а 31 травня 1931 прах письменника перенесли на Новодівичий цвинтар. З того часу зустрічаються твердження, що під час ексгумації виявилося, що обшивка труни була вся подряпана і порвана. А тіло письменника неприродно скручене. На цьому й базується версія, що Гоголь був похований у стані летаргічного сну. І до цього часу Гоголь викликає до себе набияку цікавіть та неоднозначне, нерідко суперечливе ставлення.
Немає коментарів:
Дописати коментар